РІШЕННЯ № 1-22/2017 від 23 листопада 2017 року

УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКА РАЙОННА РАДА

VІІ скликання

Двадцять друга сесія

РІШЕННЯ

від 23 листопада 2017 року                                                                      № 1-22/2017

м. Хмельницький

Про звернення до Прем’єр-міністра України

щодо перегляду стратегії сталого розвитку та

 інституційного реформування лісового

 господарства України до 2022 року

  Керуючись статтею 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», враховуючи звернення ДП «Хмельницьке лісомисливське господарство», ДП «Проскурівське лісове господарство», районна рада

  ВИРІШИЛА: 

1. Звернутись до Прем’єр-міністра України з питанням щодо перегляду стратегії сталого розвитку та інституційного реформування лісового господарства України до 2022 року (додається).
2. Контроль за виконанням даного рішення покласти на постійну комісію з питань антикорупційної діяльності, правопорядку, регламенту, депутатської діяльності, етики, законності та зв’язку з засобами масової інформації (голова комісії – Хохун П.С.). 

    Голова ради                                                             Ю. Мельник 

Додаток

до рішення районної ради

від 23 листопада 2017 року

№ 1-22/2017

Звернення

до Прем’єр-міністра України щодо перегляду стратегії сталого розвитку та інституційного реформування лісового господарства України до 2022 року 

  Депутати районної ради вкрай стурбовані ситуацією, яка склалася в наслідок схваленого на засіданні Кабінету Міністрів України 15.11.2017 року проекту Стратегії сталого розвитку та інституційного реформування лісового господарства України на період до 2022 року.

  Хочемо зазначити, що після розвалу СРСР в складний перехідний період становлення Української держави, в умовах тотальної відсутності обігових коштів та повсюдних бартерних взаєморозрахунків, підприємства лісового господарства здійснювали безперебійне виконання виробничих завдань, надходження коштів до бюджетів усіх рівнів та соціальний захист працівників, а також повністю забезпечували необхідну потребу у деревині як населення краю, так і споживачів держави в цілому.

  Хмельницька область відноситься до малолісистих регіонів України, ліси Хмельниччини займають 12,8 % її території.

  Жоден із суб'єктів приватної форми господарювання не зможе забезпечити значних господарсько-фінансових показників та вкладення відповідних інвестицій у розвиток лісогосподарського виробництва.

  Лісова галузь, в теперішній час більше ніж коли-небудь має стратегічне значення для держави. Це пов'язане зі збільшенням негативної дії глобального потепління, рекреаційного навантаження, техногенного забруднення на ліси, життєздатність створюваних лісових культур, поширення осередків шкідливих комах і хвороб, які мають масовий характер.

  Потрібно зазначити, що жодна країна Європи з розвиненою економікою не використовує концесійну модель управління. Зокрема, негативним є досвід Болгарії, яка на першій стадії реформування використовувала концесійну модель управління. Дана модель довела свою неефективність в умовах Європи та призвела до значущого погіршення якості ведення лісового господарства та його економічного стану. Держава повернула в управління лісогосподарські підприємства та мусила робити інвестиції для забезпечення відповідного рівня лісогосподарського виробництва. В Польщі, де в державному управлінні налічується 195 держлісгоспів (надлісництв) - навпаки викуповують приватні ліси.

  Окрім того, Грузія передавши свої букові ліси в концесію на 20 років, намагається повернути їх назад в державну власність.

  На жаль, проект схваленої Урядом Стратегії суттєво відрізняється від того варіанту, який обговорено та узгоджено із громадськими організаціями, деревообробними асоціаціями та іншими зацікавленими сторонами. Обговорення напрямків реформування системи управління лісовим господарством точаться в суспільстві вже протягом останніх двох років. Пропозиція щодо створення єдиного державного підприємства, яке б опікувалось всіма державними лісами України, була негативно сприйнята у експертному середовищі та не допущено її реалізації.

  Організація єдиної господарської структури, а в інтерпретації схваленої Урядом Стратегії акціонерної компанії, буде мати незворотні наслідки для України – можлива приватизація державних лісів, монополізація ресурсу та банкрутство деревообробного сектору, погіршення санітарного стану лісів, оскільки в період реорганізації системи нікому буде проводити санітарно-оздоровчі заходи, зубожіння сільського населення внаслідок масового скорочення штату лісогосподарських підприємств, втрата кваліфікованих кадрів тощо.

  Слід також враховувати призначення лісів: захисні, заповідні, експлуатаційні. Від цього залежать методи управління та фінансування. Досвід інших країн свідчить, що об'єднання дотаційних та прибуткових підприємств не доцільне — конфлікти на ґрунті справедливості перерозподілу коштів залишаються та заважають розвитку об'єднань. Крім того, передача повноважень щодо надання лісів для ведення лісового господарства з місцевого на центральний рівень протирічить загальнодержавній реформі децентралізації. Лише зміна моделі управління не вирішить безлічі проблем лісового господарства, вона їх лише поглибить. Необхідно зазначити, що проект схваленої Стратегії не містить напрямків удосконалення ведення лісового господарства, а зосереджений лише на його реформуванні. На сьогоднішній день державні лісогосподарські підприємства є основними платниками податків та роботодавцями в сільських місцевостях. Підприємства лісової галузі працюють стабільно. Оптимізація управління призведе до скорочення штату підприємств, що сприятиме росту соціальної напруги. Ліквідація державних лісогосподарських підприємств неминуче призведе й до втрати кваліфікованих фахівців.

  В документі чітко не окреслені етапи його реалізації задля повного виконання поставлених завдань, контролю за їх виконанням. Стратегія майже не містить положень щодо сталого розвитку лісового господарства, а в основному зосереджена на питаннях інституційного реформування.

  Стратегія передбачає кардинальну зміну системи управління:

а) ліквідацію лісогосподарських підприємств, і створення окремої структури з корпоративними правами, можливу подальшу приватизацію лісів, що приведе до масового звільнення з роботи працівників нині діючих лісогосподарських підприємств, до масового безробіття, зубожіння населення і одночасно втрати кваліфікованих кадрів;

б) передача повноважень щодо надання лісів для ведення лісового господарства з місцевого на центральний рівень, що протирічить загальнодержавній реформі децентралізації.

  Відповідно до ст.122 Земельного кодексу України та статей 30-31 Лісового кодексу України повноваження щодо розпорядження лісами і їх надання для ведення лісового господарства належить відповідним обласним держадміністраціям (землі державної власності), або обласним радам (землі комунальної власності).

  Централізація влади приведе до зменшення, або повне призупинення надходження доходів до місцевих бюджетів в сільських регіонах. Стратегія не розглядає питання створення Лісового фінансового фонду та повністю декларує відмову від бюджетного фінансування.

  Лісове господарство багатофункціональне, за своїм призначення ліси різноманітні: захисні, заповідні, експлуатаційні, і тому об’єднання прибуткових і дотаційних підприємств не доцільне. Не враховуються захисні функції лісів, що приведе до посилення водної і вітрової ерозії та можливих катастрофічних втрат урожайності сільськогосподарських культур.

  На сьогоднішній день підприємства лісової галузі працюють стабільно, і не потребують зміни моделі управління. Зміна моделі управління не вирішить проблем, які є в лісовій галузі, а лише поглибить їх. Ліквідація лісогосподарських підприємств і звільнення працівників лісової охорони приведе до погіршення санітарного стану лісів, збільшення кількості пожеж. На період реорганізації (а це мінімум 3 роки) буде призупинена робота деревообробних підприємств.

  Враховуючи зазначене, ми вважаємо, що підприємства повинні залишатися виключно у державній власності та не передаватися у концесію та приватизовуватися.

Просимо Вас, переглянути згадану Стратегію, яка була схвалена, та не допустити її реалізації, попередивши знищення зелених легенів України та їх приватизацію.

   Голова ради                                                    Ю. Мельник