В Україні останнім часом набула поширення ситуація, коли значна частина громадян постійно проживає у власних садових чи дачних будинках, які знаходяться поблизу населених пунктів, у так званих «приміських зонах», або безпосередньо у населених пунктах (після включення відповідних територій до меж населених пунктів). Громадяни власними силами здійснюють реконструкцію садових чи дачних будинків, підводять необхідні інженерні мережі і, фактично, проживають у будинках, які за своїми зовнішніми конструкціями та рівнем інженерною обладнання відповідають вимогам, встановленим для житлових будинків. Однак, законодавство не дозволяє зареєструвати громадянина у садовому чи дачному будинку, оскільки такі будинки не призначені для постійного проживання. Разом з тим, така реєстрація в першу чергу необхідна тим громадянам, які постійно проживають в таких будинках і не мають іншого місця постійного проживання, оскільки від реєстрації місця проживання безпосередньо залежить можливість реалізації прав та свобод громадян, зокрема, участь у виборах, отримання соціальних пільг та пенсій, працевлаштування, одержання медичної допомоги, освіти, послуг поштового зв’язку тощо.