|
Ключові моменти змін до Конституції України
1. Недосконалість адміністративно-територіального устрою України.
Існує складний перелік понять у сфері АТУ, що переважно ґрунтується на географічних поняттях та нечітких інституційних і правових ознаках. На базовому рівні існують АТО з різним статусом та різним обсягом повноважень (села, селища, селища міського типу, міста районного та міста обласного значення).
Пропонується трирівнева система АТУ: муніципалітет, округ, область, а також Автономна Республіка Крим, міста Київ та Севастополь, які мають спеціальний статус.
2. Муніципалітети як первинні (базові) одиниці органів місцевого самоврядування не можуть поділитися на сільські, селищні і міські.
Муніципалітет — первинна одиниця у системі адміністративно-територіального устрою України та територіальна основа первинного суб’єкту місцевого самоврядування. Обсяг повноважень муніципалітетів має бути однаковим та визначатися Конституцією і законами. Муніципалітети фактично можуть відрізнятися лише за площею, кількістю населення, обсягом бюджету. Статус адміністративного центру не може впливати на статус та обсяг повноважень муніципалітету. Лише населені пункти — село, селище, місто (поселення) можуть мати різні категорії.
Пропонується відмовитися від застарілої радянської системи назв, які поділяють місцеві ради на сільські, селищні, міські, та запровадити об’єднуючу назву – рада муніципалітету (муніципальна рада).
3. Відсутність конституційного закріплення основних повноважень місцевих рад субрегіонального та регіонального рівнів, а відтак – конституційних гарантій.
Пропонується конституційно закріпити такі основні повноваження:
Окружні, обласні ради муніципалітетів:
1) затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних округів та областей та контролюють їх виконання;
2) затверджують окружні і обласні бюджети, які формуються в тому числі з коштів державного бюджету та контролюють їх виконання;
3) забезпечують виконання спільних проектів, із залученням коштів на договірних засадах з місцевих бюджетів та контролюють їх виконання;
4) управляють та утримують спеціалізовані освітні та медичні заклади, об’єкти водного, лісового, сільського господарства, культури і туризму, фізичної культури, архітектурні та інші визначні пам’ятки місцевого значення, інші об’єкти, які є спільною власністю муніципалітетів;
5) утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, які забезпечують спільні потреби жителів муніципалітетів округів та областей, а також здійснюють контроль за їх діяльністю;
6) забезпечують будівництво і утримання доріг міжокружного, обласного сполучення та транспортної інфраструктури;
7) забезпечують взаємодію органів місцевого самоврядування з офісами префектів та територіальними органами центральних органів виконавчої влади в умовах воєнного або надзвичайного стану, надзвичайної екологічної ситуації;
8) вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції.
Передбачити, що органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом окремі повноваження органів виконавчої влади, але держава обов’язково фінансує їх здійснення із Державного бюджету України.
4. Відсутність власних виконавчих органів місцевих рад субрегіонального та регіонального рівнів.
Існуючі зараз державні адміністрації (які призначаються Президентом України за поданням КМУ), суперечить положенням Європейської хартії місцевого самоврядування.
Пропонується утворити виконавчі органи районних (окружних), обласних рад, які формуються, підконтрольні та підзвітні цим радам. Голови рад мають очолювати ці виконавчі органи та головувати на засіданнях рад, що убезпечить дуалізм управління.
5. Створення інституту префектів.
З метою забезпечення дотримання вимог Конституції та законів України при прийняті рішень посадовими особами і органами місцевого самоврядування, необхідно запровадити відповідний адміністративний нагляд.
Пропонується запровадження інституту префектів з чітко закріпленим у Конституції переліком їх повноважень та відповідальністю, що забезпечить баланс між органами державної влади та місцевого самоврядування.
6. Назва місцевих рад регіонального та субрегіонального рівнів не відповідає їх суті та повноваженням.
Окружні та обласні ради представляють спільні інтереси територіальних громад (муніципалітетів), але в їх назві це не знайшло відображення.
Пропонується застосувати у назві цих рад терміни: «окружна рада муніципалітетів» та «обласна рада муніципалітетів».
Використання подібних назв відрізнить виборні органи місцевого самоврядування субрегіонального та регіонального рівнів від існуючих інших рад (ветеранів, роботодавців, бджолярів…) та буде відповідати суті їх повноважень.
7. Порядок формування місцевих рад субрегіонального та регіонального рівня має свої особливості.
Районні (окружні), обласні ради – представляють спільні інтереси територіальних громад (муніципалітетів), тобто кожного з муніципалітетів незалежно від кількості населення.
Пропонується закріпити у Конституції норму про те, що порядок обрання депутатів окружних і обласних рад муніципалітетів забезпечує рівне представництво муніципалітетів (базових органів) у межах відповідного округу, області та визначається законом.
|